Президент України Віктор Ющенко підписав Указ «Про святкування в Україні 1020-річчя хрещення Київської Русі». З метою підготовки святкування цієї дати Главою держави створений організаційний комітет, очолювати який доручено главі Секретаріату Президента Віктору Балозі. До складу комітету включені представники Церков трьох православних юрисдикцій, а також УГКЦ. Редакція «Українського Православ’я» попросила члена оргкомітету архієпископа Переяслав-Хмельницького Димитрія прокоментувати президентський Указ.

- Ваше Високопреосвященство! Як Ви поставилися до появи Указу Президента «Про святкування в Україні 1020-річчя хрещення Київської Русі»?

- Моє ставлення винятково позитивне. Після того, як Віктор Андрійович кілька разів публічно висловив підтримку ініціативі святкування 1020-річчя Хрещення Київської Русі, ми чекали на появу цього Указу. Адже зрозуміло, що як би той або інший чиновник не ставився до події Хрещення Київської Русі – коли є указ Глави держави, коли є складена і затверджена програма святкування, – тоді все відбувається на відповідному рівні. Виділяється належне фінансування, проводяться святкові заходи, все це відображується в засобах масової інформації. Якби не було цього Указу, то рівень святкування був би значно нижчий. Тому я з радістю дізнався, що цей документ підписаний. Сподіваюся, що за місяці, які залишилися, будуть підготовлені державні заходи, виконано все, що намічено в Указі. Зі свого боку наша Церква сприятиме цьому.

- Владико! Як ви поставилися до того, що Вас включили до складу оргкомітету святкування?

- Для мене це велика відповідальність і навантаження. Адже окрім цього святкування на мене рішенням Священного Синоду покладена організація святкування 900-річчя Михайлівського Золотоверхого монастиря, і я включений у відповідний державний оргкомітет. Але я виконую благословення Предстоятеля, Святійшого Патріарха Філарета, який доручив мені, а також архімандриту Євстратію представляти позицію нашої Церкви в оргкомітеті.

Хотів би відзначити як позитивний момент те, що до складу оргкомітету включені представники трьох православних конфесій України, а також греко-католиків. Це говорить про те, що держава хоче включити в святкові заходи всі Церкви, які себе ототожнюють з хрещенням, звершеним святим Володимиром у водах Дніпра. Це наше загальне свято, це свято всього українського народу, яке має значення для всього східного слов’янства і Східної Православної Церкви. Сподіваюся, що спільні святкові заходи сприятимуть зближенню традиційних християнських Церков України. Особливо я сподіваюся на те, що спільне святкування 1020-річчя Хрещення сприятиме взаєморозумінню між православними різних юрисдикцій і наблизить час єдності Православної Церкви в Україні.

- У чому, на вашу думку, полягає значення святкування 1020-річчя Хрещення Київської Русі?

- Ми повинні побачити, що наша країна і наш народ мають древню духовну історію і культуру, що наше коріння – в східно-християнській традиції. Без усвідомлення цього – унікальності своєї історії, її величі і значення, – не можливий правильний розвиток українського суспільства. Київська держава, її модель церковно-державних відносин і суспільного устрою, її духовна і культурна спадщина повинні стати тим непорушним фундаментом, на якому далі розвиватиметься наше суспільство. Якщо цього не буде – тоді ми приречені розчиниться в інших суспільствах або цивілізаційних моделях, не важливо, західних або східних.   

Дуже важливо, щоб майбутнє святкування було спрямоване на консолідацію українського суспільства, на відродження в ньому традиційних духовних цінностей, на розуміння ролі східної християнської церковної традиції в історії України. Майбутнє святкування повинне показати, що саме з Києва, з вод Дніпра світло Христової віри поширилося по всій Русі, що для нас Київ – другий Єрусалим, а Дніпро – другий Іордан.

Комусь, недоброзичливо налаштованому до України, звичайно, хотілося б утвердити думку про те, що Україні всього 16 років, що у нас немає ні древнього коріння, ні національної самобутності. А ми повинні пригадати, що саме з Києва йшли православні місіонери до Новгорода, Мурома і Рязані, де їх, до речі, зустрічали не особливо привітно. Що саме тут, в нашій столиці, був побудований перший на Русі кам’яний храм – Десятинна церква. Що скоро виповниться 1000 років собору Святої Софії і стільки ж – училищу і бібліотеці при ньому. Що перший правильно і по уставу організований монастир Печерський був заснований на дніпровських схилах поряд з Києвом більше 950 років тому. Що перша капітальна богословська праця на Русі «Слово про Закон і Благодать» була написана митрополитом Іларіоном Київським. Доречно зауважити – «невизнаним» митрополитом, оскільки його з волі Собору єпископів Київської Митрополії і Великого князя Ярослава Мудрого поставили в Софії Київській без благословення Константинополя, чим фактично проголосили автокефалію. І ці факти можна перераховувати і перераховувати.

Дочка Ярослава Мудрого Анна скаржилася в листі своєму батькові на варварські звичаї сучасних їй французів, королевою яких вона стала, вийшовши заміж за французького монарха, що не вмів навіть писати. А її слов’янське Євангеліє, взяте з Києва, і до цього дня є одним з державних історичних символів Франції, оскільки на ньому приносили присягу французькі королі.

Все це – наша історія, історія нашої держави. І мені подобатися девіз, пов’язаний зі святом Хрещення Русі, що воно – «перше свято твоєї Батьківщини». Якщо ми пам’ятатимемо про своє істинне духовне та історичне коріння – то і плоди розвитку нашого сучасного суспільства будуть добрими і довговічними!

«Українське Православ’я»