«Портал-credo.Ru»:  Як Ви оцінюєте вірогідність візитів до України цього літа Патріархів Алексія II і Варфоломія?

Єпископ Євстратій:  Візит Московського Патріарха до України вірогідніший, ніж візит Вселенського Патріарха Варфоломія. Адже у першого тут є своя юрисдикція, є політичні лобісти. Врешті-решт, за цим візитом стоять інтереси рідної Алексію держави, яка, здається, більше зацікавлена в цій події, ніж сам Патріарх.

У мене склалося враження, що Алексій не дуже хоче їхати до України, а державна влада, в особі попереднього президента Путіна, його до цього підштовхує. Саме так я сприйняв несподівану і досить дивну зустріч Путіна і Алексія в Кремлі незадовго до формальної відставки Путіна. Адже раніше президент Росії їздив на зустрічі до Московського Патріарха, а не навпаки. Саме на цій зустрічі вперше офіційно було сказано про те, що візит відбудеться, причому сказав це першим не Патріарх. Як, втім, і запрошення Алексію відвідати Україну з боку президента Ющенка послідувало після його спілкування з Путіним.

Що стосується візиту Вселенського Патріарха Варфоломія – тут все ще складніше. З одного боку, логічно, що він приїде і очолить торжества з нагоди Хрещення Київської Русі, адже саме-то Хрещення було від Візантії, а Київська Митрополія була у складі Вселенського Патріархату близько 700 років. З іншого боку, виникає питання: яким буде формат цього візиту? Чи відбудеться він зі згоди і на запрошення Алексія, який вважає Україну своєю «канонічною територією», або Патріарх Варфоломій вважатиме достатнім запрошення з боку держави, направлене Віктором Ющенком?

І перший, і другий варіанти для Константинополя пов’язані з проблемами. Чекати запрошення до Києва від Московського Патріарха означало би погодитися з його юрисдикцією над Україною, чого Вселенський патріархат, мабуть, не бажає. Приїхати без запрошення означало би вступити у відкритий конфлікт з Москвою, до чого Константинополь ще не готовий. Найімовірніше, що на торжества приїде не сам Патріарх, а представницька делегація, яка всіляко акцентуватиме увагу на зв’язку Хрещення Київської Русі і самої України з Константинополем. Що відповідатиме і настроям президента Ющенка в цьому питанні.

Отже, якщо резюмувати сказане, то виходить, що Алексій напевно приїде, але він не дуже цього хоче, а Варфоломей напевно не приїде, хоча він цього і бажає.

- Чи можливе посилення міжконфесійної конфронтації в Україні під час святкування 1020-ліття Хрещення Київської Русі?

- Це залежить від багатьох чинників. Поки що підготовка до святкування проходить конструктивно, і причин чекати посилення конфронтації немає. Але є вірогідність того, що візит Московського Патріарха буде використаний для того, щоб, образно кажучи, «перетягнути ковдру» на Московський патріархат. Не на тутешню УПЦ МП, а саме на патріархат Москви.

Замість святкування Хрещення Київської Русі святкуватимуть якусь «спільну купіль трьох братських народів», хоча при князеві Володимирі ніяких «трьох народів» не було, як не було і спільної купелі. Концепція «спільної купелі» передбачає якусь рівноправну і одночасну участь українців, росіян і білорусів у Хрещенні. Але історично це ж не так! Спочатку відбулося Хрещення Києва і Київських земель, а потім з Києва йшли місіонери і хрестили північні князівства. При чому там цих місіонерів часто вбивали або намагалися убити, про що свідчать літописи і Печерський Патерік. На відміну від Києва і навколишніх земель, де Хрещення пройшло спокійно.

На ювілейній конференції, присвяченій 900-літтю Михайлівського Золотоверхого монастиря, що пройшла в Київській православній богословській академії 23 травня, Святійший Патріарх Філарет відзначив, що святкування 1020-ліття Хрещення Київської Русі – це не ювілей, а швидше «поправка» до ювілею 1000-ліття Хрещення Русі, оновлення того ювілею. Тоді основні торжества пройшли в Москві, заснованій більш ніж через півтора сторіччя після самої події Хрещення. А в Києві був лише слабкий відгомін святкувань. Через двадцять років правда повинна восторжествувати, і святкування Хрещення Київської Русі повинне відбутися саме в Києві. Як це було зі святкуванням 900-ліття Хрещення, яке відзначали не в Москві або Санкт-Петербурзі, а саме в Києві.

Як ремарку відзначу, що бажання витіснити києвоцентричність з початкового періоду російської історії в цілому і з історії Церкви, зокрема, дуже добре помітно навіть на рівні термінології. Якщо в Україні говорять про «Хрещення Київської Русі» або навіть «Русі-України», то в Москві говорять виключно про «Хрещення Русі». Ще в радянські часи термін «Київська Русь» старанно витіснявся терміном «Древня Русь», «давньоруська держава». Тепер же офіційна російська історична наука взагалі намагається вивести початки російської державності з Новгорода, а не з Києва. Для цього не гидують своєрідною реанімацією норманської теорії походження Київської держави, яка російськими патріотами, вірогідно, повинна сприйматися, як принизлива для слов’ян.

Ми хочемо, щоб святкування Хрещення Київської Русі-України стало приводом для народу звернутися до свого духовного коріння, пригадати про велике духовне багатство, залишене нам предками. Але з боку Москви ми бачимо бажання перетворити це святкування на якусь, далеку за своєю суттю від події Хрещення, політичну демонстрацію на підтримку «єдності братських народів». Якщо ця політична концепція святкування, бажана для Московського патріархату, візьме верх – тоді конфлікт можливий. Конфлікт не між конфесіями, а між прихильниками і супротивниками нинішньої російської політики. І якщо Московський Патріарх приїде до України не як пастир, а як прокремлівський політик – не буде нічого дивовижного, коли його почнуть зустрічати тут як політика – одні демонстраціями підтримки, інші – протестами.

- Наскільки офіційні контакти Патріарха Філарета з Константинопольським патріархатом свідчать про готовність останнього визнати канонічність української автокефалії?

- Офіційна зустріч Святійшого Патріарха Київського і всієї Русі-України Філарета, що відбулася недавно, з делегацією Константинопольського патріархату – важлива і позитивна подія. Ця зустріч показала неспроможність тверджень Московського патріархату про те, що у «православному світі з Філаретом ніхто спілкуватися не бажає», і що тому з ним взагалі ніякий діалог не можливий. Навпаки – візит до Києва делегації з Константинополя засвідчив, що останній готовий до офіційних прямих двосторонніх контактів з Київським патріархатом.

Делегація прибула офіційно в Патріаршу резиденцію, Київський Патріарх приймав її так, як і належить предстоятелеві Церкви – і за формою, і по суті. Більш того – спілкування продовжилося і за обіднім столом. З цілком зрозумілих причин члени делегації поводилися дипломатично, були обережні в своїх висловах. Але в той же час це була зустріч двох православних сторін, а не «канонічних ієрархів» невідомо з ким.

Обидві сторони погодилися з тим, що для розв’язання всіх проблем ключовим є діалог – як всередині України, так і з Матір’ю-Церквою. Під час зустрічі Патріарх Філарет аргументовано показав, що немає сенсу чекати конструктивних кроків в Україні від нинішнього керівництва Московського патріархату, що Москва ніколи добровільно не визнає автокефалію Української Церкви і за всяку ціну намагатиметься зберегти свій вплив на неї. Тому можливість розв’язання всіх проблем лежить тільки в площині Україна-Константинополь.

Представники Патріарха Варфоломія запевнили, що якщо того вимагатиме благо Православ’я, Вселенський патріархат діятиме сміливо і рішуче. Поки що Константинополь не готовий до таких дій в українському питанні, але вже сам факт того, що Москві і ВЗЦЗ не вдалося заблокувати зустріч делегації з Патріархом Філаретом (хоча зусилля до цього були докладені) свідчить про те, що в питанні Української Церкви Вселенський патріархат стає активнішим і рішучішим. Останнім часом конфлікти між Москвою і Константинополем завжди завершувалися поступками з боку Москви. І навряд чи підсумки поїздки патріаршої делегації до України можна зарахувати до перемог московської церковної дипломатії.

- Які нові можливості відкриває святкування 1020-ліття Хрещення Київської Русі для зближення православних юрисдикцій української традиції?

- Ми сподіваємося, що це святкування дозволить краще усвідомити єдність нашого духовного коріння, побачити один в одному не стільки конкурентів, скільки співробітників на ниві духовного відродження українського народу. Наша Церква готова до такої співпраці, у нас із цього приводу є конкретні ініціативи. Подивимося, наскільки до такої співпраці готові наші побратими.

- Чи прогнозуєте Ви подальшу автономізацію УПЦ МП від Москви в результаті майбутніх Архієрейського і Помісного Соборів цієї Церкви?

- У питанні незалежності Української Церкви Московська патріархія, Патріарх і ВЗЦЗ поводяться подібно до слона в посудній лавці. Складається враження, що своїми незграбними нападками на ієрархів УПЦ МП, які намагаються знайти якийсь спосіб до подолання церковного розділення, нацьковуванням на ієрархів навколоцерковних рухів і братств, Москва тільки сприяє розширенню підтримки незалежності УПЦ. Схоже, що патріархія намагається розіграти той самий сценарій, що і в 1991-92 рр., тільки імена жертв будуть іншими, а колишні гонителі самі перетворяться на гнаних. Тільки ось зараз вже не 1992 рік, і результати такої політики для Москви можуть бути ще плачевніше…

На мою думку, процес, який можна назвати і «автономізацією УПЦ», продовжуватиметься незалежно від того, чи бажають цього в Москві і наскільки осмислено він відбуватиметься в Україні. Така логіка історичного процесу. Якщо ж з боку Московської патріархії продовжуватимуться незграбні спроби зупинити цей процес шляхом тиску, шантажу і погроз, то від цього він тільки прискориться.

- Чи згодні Ви з черговими заявами пана Каурова про те, що напередодні «доленосних» торжеств посилюється вплив державної влади на церковне життя в Україні?

- Об’єктивний вплив державної влади на церковне життя в Україні (на відміну від Росії) не дуже значний. Причина цього – і в конфлікті гілок влади, і у відсутності єдиного бачення стратегії розвитку церковно-державних відносин, і в особистих переконаннях носіїв влади, які вважають для себе неприйнятним керувати церковним життям.

Що ж до заяв пана Каурова, то таким чином він, ймовірно, намагається перебільшити значення власної діяльності по «протистоянню» цьому «впливу влади». Думаю, що діяльності не безкоштовної.

- Яку участь візьме УПЦ КП в державних ювілейних торжествах, і наскільки Ваша церковна програма ювілею відрізнятиметься від державної?

- Поки що до кінця не визначений формат державних урочистостей, але у будь-якому випадку ми братимемо в них участь. В той же час ми не вважаємо 1020-ліття ювілеєм. Київський патріархат спільно з державою цього року відзначає 900 років з часу заснування Михайлівського Золотоверхого монастиря в Києві. Це – дійсно ювілейна і вагома дата. У зв’язку з цим у нас буде проведений Помісний Собор, відбудуться ювілейні богослужіння й інші святкові заходи. А про роковини Хрещення Київської Русі ми згадуватимемо в рамках цих церковних ювілейних урочистостей.

Розмовляв Олександр Солдатов