Щорічно в Україні робиться понад 200 тисяч абортів, в одному тільки м. Києві на 1 народжену дитину доводиться 2 таких операції. Кожен другий аборт у дівчаток-підлітків закінчується безпліддям, унаслідок чого 1 млн сімейних пар в Україні не можуть мати дітей, з них 868 тис. - через жіноче безпліддя. Причиною цього у 80% випадків є аборт.

За цією сухою статистикою стоять сотні і тисячі поламаних доль, про які якось не завжди замислюєшся, залишаючись перед вибором.  А коли справа вже зроблена, часто і приходить розуміння того, що порушена, напевно, найважливіша з 10-ти заповідей - «Не убий». У сучасному суспільстві розуміння заповідей трактується досить вільно, завжди можна підшукати виправдання будь-якому вчинку. Але чи є аборт за своєю суттю, дійсно, вбивством? З цим питанням ми звернулися до Глави інформаційно-видавничого управління Української Православної Церкви Київського Патріархату єпископа Євстратія.

- Саме слово аборт дуже вдало підібрано, так, щоб замаскувати суть явища, що приховується за ним. Це іноземне слово, яке з моральної точки зору звучить більш менш нейтрально. Є ще синонім - штучне переривання вагітності, але ж якщо кого-небудь заріжуть ножем, то ніхто не скаже: «штучне переривання серцебиття». Перш за все відсутність розуміння того, чим є насправді аборт, і призводить до тієї страшної статистики, яку ми сьогодні маємо.

Основа цієї проблеми була створена ще за радянських часів. Сьогодні не рідкість, коли на сповідь приходять жінки вже не молоді і розповідають, що робили за своє життя по 5, 7, а то і 12 абортів. Чому? Тому, що це вважалося чимось абсолютно нормальним. Це сприймалося, як звичайна побутова маніпуляція -  стрижка або обрізання нігтів. І лише в дорослому віці, переживаючи другу половину свого життя, вони починають усвідомлювати, які страшні речі вони натворили. Адже з самого моменту зачаття дитина є повноцінною людиною. І факт народження не міняє його суть, а лише місце знаходження.

Сьогодні можна дуже часто почути про те, що мертву новонароджену дитину знайшли в підвалі, сміттєпроводі. Мене завжди дивувало, чому за законами держави жінка, яка вбила свою народжену дитину, несе кримінальну відповідальність. А жінка, що зробила, по суті, те ж саме, тільки кількома місяцями раніше, ні за що не відповідає.

А якщо жінка знаходиться в такій  ситуації,  коли виховання дитини їй просто не під силу?

- Найчастіше аборт виправдовують низьким рівнем матеріального стану, соціальними проблемами, незапланованою вагітністю. Дівчина впевнена, що не зможе нормально виховати дитини. 100 і навіть 50 років тому люди жили в набагато гірших матеріальних умовах,  ніж ми сьогодні, проте троє дітей - це був мінімум у звичайній українській сім'ї. Сьогодні троє - вже багато, за 5 дітей привласнюють звання матері-героїні. У нас поширено таке розуміння, що дитина вимагає великих вкладень, і більше одного сім'я не потягне. Суспільство, що виховує такі стандарти у майбутнього населення, приречене. Чому ненароджена дитина повинна приноситися в жертву кар'єрі, благополуччю тощо?   Вже помічено - як тільки зростає рівень матеріального достатку в країні, а разом із тим і споживання благ, одразу ж падає рівень народжуваності. Приклад - Китай і Японія. У розвиненій Японії народжуваність, як і в багатьох країнах Європи і Америці досить низька, в той же час у Китаї, де більшість людей живуть бідно, влада  обмежує народжуваність, а люди все одно заводять багато дітей.

Основна маса абортів відбувається в юному віці, коли ще не зовсім розуміють всю суть дійства. Я, як священнослужитель, можу сказати, що коли жінка розуміє суть аборту, то до неї приходить усвідомлення того, що це все-таки дітоВБИВСТВО. І з психологічної точки зору це страшно, оскільки жінка вимушена решту життя носити в собі тяжкість цього гріха.

Ви вважаєте, що якщо держава прийме закон про заборону абортів, ситуація зміниться?

- Природно, ніякими заборонами цієї проблеми не вирішити. Проте коли починають говорити, що аборт - це право жінки, я можу сказати, що права жінки захищені, адже вона може захистити себе, як повноцінний громадянин своєї країни, так само як і всі люди. А хто захистить права дитини, яка навіть голосу не може подати?

Чи допускає Церква аборт, в тому разі якщо є загроза життю матері або дитини?

- Православна Церква допускає можливість аборту в тому випадку, якщо існує така загроза. Тут Церква залишає право вибору за матір’ю - чи йде вона на ризик і народжує, чи віддає вона життя заради нового життя або рятує себе і робить аборт. В інших випадках виправдання аборту не існує. Якщо жінка не хоче цієї дитини, то хай вона його народить і віддасть у дитбудинок, це буде набагато краще.

Церква це виправдовує?

- Безумовно, адже людина зможе знайти свою долю. Може, у цієї дитини з’являться приймальні батьки, і вона знайде щасливе життя. Як я вже говорив, жінка, що робить аборт, віднімає життя у людини, і це ні чим не відрізняється від вбивства вже народженої дитини. Відправляючись на цю операцію, жінка не залишає своїй дитині ніякого вибору, вона залишається абсолютно незахищеною.

А як чинити в тому випадку, якщо жінка завагітніла після зґвалтування?

- Я знаю, що в законодавстві деяких країн, де аборт заборонений, жінці дозволяють здійснювати операцію у разі зґвалтування. Це питання моралі, і Церква з розумінням ставиться до рішення жінки. Але, все-таки, якщо вона зважиться народити дитину, нехай навіть відмовившись від неї згодом, це буде набагато краще. Жінка не винна, що стала жертвою насильства і може приймати своє рішення, але й дитина не винна, що вона народилася від насильника, і відбирати у неї життя теж не правильно.

Як  бути, якщо УЗД показує очевидні дефекти розвитку дитини?

- Це питання з тієї ж площини, що й проблема  ставлення до інвалідів, невиліковно хворих і психічно хворих людей. Церква підходить з тієї точки зору, що життя потрібно зберегти у будь-якому випадку, і вбивство - не вихід. З іншого боку, можна діяти, як Адольф Гітлер, який наказував розстрілювати всіх пацієнтів психіатричних лікарень, щоб очистити від них суспільство. Але не ми даємо життя, його нам дає Господь, і ніхто не дає нам право цей дар відбирати.

Яку відповідальність несуть ті, хто окрім жінки причетний до аборту - чоловік, родичі, лікар?

- Якщо говорити про рівень відповідальності тих, хто підштовхував жінку до цього вчинку, то ступінь відповідальності такий, якою мірою вони схилили жінку до цього. Якщо чоловік наполіг на аборті, а жінка хотіла цю дитину, то він ще більшою мірою винний у цьому. Якщо рідні або близькі сприяли цьому рішенню, вони теж відповідають. Якщо лікар не відговорював, а навпаки переконував зробити аборт -   він відповідає. Та і взагалі робота таких лікарів  - це не зовсім хороша справа. Лікар повинен врятовувати життя, а не відбирати. Я говорив з одним лікарем, який зробив за своє життя сотні абортів. Він відчуває неймовірну  важкість на душі, власна совість його звинувачує. Тому сьогодні він займається репродуктивною медициною і допомагає завагітніти тим, хто не може досягти цього природним чином.

Якщо все-таки жінка зробила аборт, чи можна спокутувати цей гріх?

 - Звичайно. І в першу чергу - це покаяння, коли  людина усвідомлює гріх, вона повинна розкаятися перед Богом: не існує такого гріха, який би не був Богом прощений, якщо це розкаяння щире. Таке розкаяння полягає в тому, що людина усвідомлює здійснення гріха, щиро жалкує про скоєне, бажає більше ніколи так не чинити, і, по можливості, творить акти милосердя. Потрібно прагнути допомагати дітям, убогим, знедоленим, підтримувати їх. Якщо є можливість, узяти на виховання дитину в сім’ю, допомагати дитбудинкам. Тобто справами довести, що дійсно жалкуєш про вчинок.

Олена Нестеренко,

ІнтерМедіа консалтинг