На підсумковій прес-конференції після закінчення роботи XІІ Всесвітнього Російського Народного Собору (ВРНС), що відбулася у храмі Христа Спасителя 22 лютого, заступник голови Собору (головою ВРНС номінально є Патріарх Алексій) митрополит Смоленський і Калінінградський Кирил (Гундяєв), відповідаючи на запитання журналістів, пояснив, де грань між загрозою політизації церковного життя й активною участю православних у політичному житті.

Владиці було поставлено запитання: «Нещодавно Архієрейський Собор УПЦ МП засудив діяльність деяких громадських організацій за політизацію церковного життя, а деякі публіцисти намагаються запровадити досить сумнівну тезу про «політичне православ’я». Разом із тим існує Всесвітній російський народний собор, який уже багато років обговорює політичні проблеми, і нікому не спадає на думку звинуватити ВРНС у політизації церковного життя. Чи не могли б Ви, владико, сформулювати ті принципи, які дають можливість розрізнити згубну й небезпечну діяльність, що призводить до політизації церковного життя від активної позиції православних християн у питаннях життя суспільства, у тому числі політичного життя?».

Відповідаючи на це запитання, митрополит Кирил підкреслив, що йому невідомо, що таке «політичне православ’я», сам він ніколи не використовує цей термін. Чітка й однозначна позиція постійного члена Священного Синоду Руської Церкви повинна допомогти «деяким нашим невгамовним пропагандистам «політичного православ’я» стримати свій запал і замислитися».

Митрополит Кирил відзначив, що втручання політики в життя Церкви - річ небезпечна, оскільки призводить до розподілів і розколів. Владика нагадав, що в недавньому минулому існувало багато радикальних груп мирян, які намагалися говорити із суспільством від імені Церкви. Багато із цих груп зараз зникли. Владика підкреслив, що він не проти діяльності світських громадських організацій. Вони можуть принести багато користі, оскільки здатні працювати в тих сферах, де Церкві діяти з різних причин складно. Головне, щоб світські організації не брали на себе «сміливості» виступати від імені Церкви. На закінчення владика закликав до діалогу між мирянами й архієреями. Тоді, за його словами, будуть мир і гармонія в житті Церкви.

Якщо перекласти слова митрополита Кирила з дипломатичної мови на звичайну, то можна зрозуміти наступне: він не заперечує проти політичної діяльності мирян саме як членів Церкви, якщо вона вважається корисною для самої Церкви і є погодженою з ієрархами. Проте що робити, коли діяльність «братств» і «союзів» одними ієрархами Церкви засуджується, а іншими ієрархами схвалюється, коли організації мирян стають зброєю у боротьбі одних груп ієрархів проти інших? Відповідь на це питання митрополит Кирил, мабуть, не дасть. Про неї краще свідчить орден Московського Патріархату, вручений минулого року Валерію Каурову.

«Українське Православ’я» -