50-річний ювілей будь-якої діяльності – важлива подія. І звичайно, залежно від можливостей ювіляра і його близьких, відзначається по різному: від скромного гуляння в колі друзів до гарматних салютів, орденів і кришталевих куль, урочистих промов, інтерв’ю в ефірі та у пресі, тощо.

Але 50-літня співпраця з «органами» теперішнього Патріарха Московського Алексія II чомусь(?) скромно замовчується, подібно до того, як в домі повішеного не говорять про мотузку. Адже 28 лютого 2008 р. виповнюється 50 років з того моменту, коли він, якщо вірити розсекреченим документам КДБ, був завербований! Чом би і не відзначити таку знаменну дату? Так, його соратник по службі в органах В. Путін не тільки не соромиться свого гебістського минулого, але, навпаки, навіть бравує і нахваляється ним – «колишніх чекістів не буває» – і, за наявними свідченнями, на його письмовому столі красується бюст «залізного Фелікса».

Та і взагалі повернення до радянського минулого стало дуже модним. Наприклад, на початку лютого 2008 р.(!), «... без особливої помпи, але з похмурим символізмом Дзержинського повернули на почесне місце в центрі Москви. Пам’ятник вже не той, і місце не те. Тепер «залізний Фелікс» стоїть в декількох кварталах від колишнього місця, біля Міністерства внутрішніх справ. Бронзовий бюст цієї людини – знову на п’єдесталі нового російського суспільства». [Насправді бюст Дзержинського встановлений у дворі ГУВС Москви в листопаді 2005 р.- редакція Портала-Credo.Ru]

А теперішній КДБ – то, пак, ФСБ – пішовши назустріч батюшкам-стукачам та ін. духовенству, замість криваво-відштовхуючої клички «сексот» використовує мало не благородне найменування «добровільний співробітник» («добсот»?). Отже цуратися вірної служби в органах ніби не пристало? Навпаки, можна представити справу як «порятунок Церкви», на зразок митрополита Сергія Страгородського?

Ще в січні 2002 р. редакція вузла «Думки про Росію», у відповідь на звинувачення в «наклепі», «злостивості» й ін. гріхах проти «святійшого», помістила з дюжину посилань на російські джерела, підтверджуючі гебешні зв’язки Московської патріархії («МП») і її глави.

Одне з самих недавніх свідоцтв про службу Патріарха Московського Алексия II як сексота з 28 лютого 1958 р. з’явилося в найбільшій і всесвітньо відомій американській газеті Уолл стріт джорнал (Wall Street Journal). У номері від 18 липня 2007 г ., на першій сторінці, була досить довга стаття "Cold War Lingers At Russian Church In New Jersey; Orthodox Dissidents Defy New Union with Moscow, Fearing Putin's Spies". Смисловий переклад заголовка і підзаголовка наступний: «Відгомони холодної війни чутні в Російській Церкві в штаті Нью-Джерсі; православні дисиденти засуджують новий союз з Москвою, побоюючись путінських шпигунів».

Приводом для написання статті стали спроби Лавровського синоду РПЦЗ(Л), що 17 травня 2007 р. підписав капітуляцію перед МП у вигляді «Акту про канонічне спілкування», відсудити майно крихітного Свято-Покровського приходу, що загубився в глушині штату Нью-Джерсі, на півдорозі між Філадельфією і м. Атлантік Ситі, в двох годинах їзди від Нью-Йорка. Ідеальне, до речі, містечко для чергової резидентури ФСБ/КДБ.

З метою пояснити своїм читачам дійсні причини небажання прихожан Свято-Покровського приходу «возз’єднуватися» з МП, репортер підняла архіви, де, серед іншого, опинився оригінал виписки з розсекречених паперів КДБ, що визнається архівістами як одне з безперечних свідоцтв служби Святійшого в органах. У статті наведено факсиміле виписки, а також її переклад на англійську. Нижче наведений текст оригіналу цього факсиміле:

«Агент "Дроздів", 1929 року народження, священик православної церкви, з вищою освітою, досконало володіє російською, естонською і слабо німецькою мовами. Завербований 28 лютого 1958 року на патріотичних почуттях для виявлення і розробки антирадянського елементу з числа православного духовенства серед якого він має зв’язки, що представляють для органів КДБ оперативний інтерес. При вербуванні враховувалося в майбутньому (після закріплення на практичній роботі) висунення його через наявні можливості на посаду Єпископа Таллінського і Естонського.

За період співпраці з органами КДБ "Дроздів" зарекомендував себе з позитивної сторони, в явках акуратний, енергійний і товариський. Добре розбирається в теоретичних питаннях богослів’я і міжнародному становищі. До виконання наших завдань ставиться з бажанням і вже представив ряд заслуговуючих на увагу матеріалів, по яких проводиться документування злочинної діяльності члена правління Іихвіської православної церкви ТУРКІНА і його дружини, яка зловживає службовим становищем при оформленні пенсій деяким громадянам (брала хабарі). Проведенням цього заходу надасться можливість закріпити "Дроздова" на практичній роботі з органами КДБ.

Крім того, "Дроздів" надав також цінні матеріали на розроблюваного по справі-формуляр священика ПОВЕДСЬКОГО. В даний час він працює над вдосконаленням знань німецької мови.

Після закріплення агента на практичній роботі з органами держбезпеки в конкретних агентурних розробках намічаємо також використання його в наших інтересах шляхом направлення в капіталістичні держави у складі церковних делегацій».

[Довідка «УП»: Алексій (Редігер) у 1962 р. був рукоположений на єпископа Талліннського і Естонського, невдовзі став керуючим справами Московської патріархії та постійним членом Священного Синоду РПЦ. На посаді керуючого справами перебував до 1986 р., Естонською єпархією керував через вікарія навіть після обрання у Патріархи в 1990 р. З постійного члена Священного Синоду в 1990 р. став його головою.]

У пошуках істини репортер Уолл стріт джорнал звернулася до офіційних представників МП і РФ. От як вона підсумовує результати:

«Олександр Абрамов, секретар зовнішніх відносин МП в США, стверджує, що ніхто ніколи не довів, що нинішній Патріарх сексотив. Отець Абрамов говорить, що естонський документ не пов’язує Патріарха з КДБ безпосередньо. Він пригадав, що Алексій заявив в своїй промові багато років тому, що єпископи, що перебувають у зв’язку з радянським властями, "не зраджували людей".

Олексій Тимофеєв, прес-секретар Російського посольства у Вашингтоні, заявив, що побоювання відносно батюшек-шпигунів є "віджилими стереотипами холодної війни" і на сьогодні невиправдані».

Можна сказати, що для людей, знайомих з радянською (а зараз, без пересадки, – «російською») дійсністю, відповіді представників як МП, так і РФ, цілком зрозумілі і передбачені. Деякі «росіяни», в своєму огульному презирстві до «дурнів-іноземців» можуть навіть пожаліти наївність репортера «Уолл стріт джорнал», якщо вона дійсно сподівалася одержати конкретну відповідь від явних брехунів. Редакція МоР, проте, вважає, що, не дивлячись на свою удавану «наївність», репортер одержала значущу відповідь – ні Абрамов, ні Тимофеєв не сказали прямо, що нинішній Патріарх не сексотив. Значить...

Адже справа-то проста – або був сексотом або не був, так чи ні. Отже ухилення від прямої відповіді тут підозріле. А прямо сказати «ні» – страшнувато, а раптом десь, в якійсь таємничій теці з грифом «зберігати вічно» до певного часу лежить папірець, що  пожовтів, однозначно підтверджуючий сексотство Святійшого? Тобто раптом збудуться слова про те, що «немає нічого таємного, що не стало б явним»?

Сайт «Мысли о России» 27 лютого 2008 р. –

Публікація – «Портал-Credo.Ru»