У Києві перебуває делегація Вселенського Патріархату.
19 травня 2008 р. до України прибула делегація Вселенського Патріархату у складі митрополита Гальського Еммануїла, що представляє Константинопольський Патріархат у Франції, генерального секретаря Синоду Патріархату архімандрита Елпідофора і перекладача протоієрея Василія. Делегація прибула на запрошення Президента України Віктора Ющенка для вивчення сучасного стану справ в Українській Церкві. Окрім зустрічей з Президентом, делегація також мала спілкування і з керівниками трьох українських православних юрисдикцій – Московського і Київського Патріархатів, а також УАПЦ митрополита Мефодія.
Можна цілком передбачати нервову реакцію, яку викликав у Відділі зовнішніх церковних зв’язків Московського Патріархату сам факт появи такої делегації в межах України. Москва вважає цю державу своєю «канонічною територією», а тому дуже ревно ставиться до будь-якої активності тут інших Церков, особливо – Вселенського Патріархату.
Який, у свою чергу, не вважає Україну «канонічною територією» Московського Патріархату. Враховуючи те, що Київська Митрополія перебувала в залежності від Константинополя 700 років і опинилася під владою Москви внаслідок канонічно сумнівних подій, Вселенський Патріархат вважає себе, а не Москву, Матір’ю-Церквою по відношенню до Церкви Києва.
Це і цілком логічно, адже хрещення Київської Русі походило від Константинополя, а хрещення сучасної Московії – від Києва. Проста арифметика: князь Володимир хрестив киян в 988 році, а Москва вперше згадана в літописі тільки в 1147 році. Так хто кому мати?
Москва може скільки завгодно заперечувати доводи Константинополя щодо права останнього на юрисдикцію у всій Діаспорі, тобто за традиційними межами Помісних Церков. Може заперечувати і його доводи щодо виняткового права Вселенського Патріарха проголошувати нові автокефалії. Але заперечити те, що Вселенський Патріархат, а не Московський, є Церквою-Матір’ю для Української Церкви – ой як не просто.
Саме тому в Москві хочуть і святкування напівкруглої дати 1020-річчя Хрещення Русі перетворити на святкування «єдиної купелі». За якою можна буде заховати незручний факт хрещення Москви від Києва. Але розвернути святкування 1020-річчя хрещення Русі в потрібному для себе напрямі Москва зможе тільки за умови, що вдасться звести участь Вселенського Патріархату в святкових заходах до протокольного мінімуму. А це якраз і не вдається, адже Президент України запросив на святкування не тільки Алексія, але й Варфоломія.
Умовно можна погодиться, що хрещення відбувалося в «єдиній купелі» - тільки ось від кого воно було? А було воно «від греків», тому участь Вселенського Патріарха в святкових заходах в Україні, більш того – їх очолювання – логічні й виправдані. Тільки акцент такого святкування вийде тоді зовсім не «московський». Отже запрошення Президента Ющенка відвідати Україну, адресовані Московському і Константинопольському Патріархам, можуть стати причиною нової дипломатичної бурі між двома Патріархатами.
Як причиною незадоволення може стати і зустріч делегації Вселенського Патріархату з главою УПЦ КП. Зустріч з митрополитом УАПЦ Мефодієм ВЗЦЗ схвилює мало, а ось спілкування високопоставлених представників Фанару особисто з Патріархом Філаретом – це вже серйозно.
Природно, що грецька делегація витримає всі можливі рамки дипломатичного етикету, які дозволять Патріархії з легкістю відбити неминучі з боку церковної Москви нападки за спілкування з «розкольниками». Адже і сама ця Москва днями вирішила встановити діалог із страообрядцями, яких майже три століття пануюча Церква іменувала не інакше, як «розкольниками». Тільки ось за зустріччю представників Вселенського Патріархату з Предстоятелем УПЦ КП стоїть щось більше. Це демонстрація того, що Філарет – не парія православного світу, що діалог з ним – можливий. І це якраз саме неприємне для Москви.
Роками вона старанно ліпила з Київського Патріарха образ парії-самозванця, з яким пристойні православні й вітатися не будуть. Але поступово штучній ізоляції УПЦ КП від Вселенського Православ’я приходить кінець. Москва втрачає монополію на формування позиції всієї Повноти Православ’я з українського церковного питання. Не випадково Єрусалимський Патріарх Феофіл під час недавньої гучної зустрічі з російськими журналістами, на питання про румунські єпархії в Молдові сказав: «Хіба це проблема? Ось в Україні дійсно проблема, яку потрібно вирішити».
І не так вже важливі слова, якими обмінювалися Патріарх Філарет і гості з Константинополя. Важливий сам факт того, що такий діалог відбувся, що Москва, при всіх своїх зусиллях і бажанні, не змогла його зірвати. Це говорить про посилення позицій Вселенського Патріархату, про його готовність діяти в Україні на благо всієї Православної Церкви, навіть якщо це суперечитиме волі Москви.
Рішучих дій від Константинополя чекають давно. Отже, хоч і не для всіх, але представники Вселенського Патріарха Варфоломія в Києві – дійсно бажані гості.
Володимир СУХЕНКО
політичний оглядач, Київ -
для «Українського Православ'я»
